РЕНОПАРЕНХІМАТОЗНА АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ ХРОНІЧНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ ХПН – неспецифічне інфекційно-запальне захворювання нирок з переважним ураженням інтерстиціальної тканини, обов’язковим втягненням у патологічний процес чашечно-мискової системи з наступним залученням кровоносних судин і загибеллю паренхіми нирок. ПН – знаходять у кожного 10го померлого, правильний діагноз – у 30% випадків. Етіологія. Гнійні бактерії, віруси, гриби, рідше – сальмонели. Спочатку стафілокок, пізніше – кишечна паличка. Часто причиною незалежно від тривалості є грам ( - ) бактерії: кишечна паличка (20-80%), протей (16-34%), синєгнійна паличка (3-18%), гриби Candida albicans (8-32%). Асоціації: кишкова паличка + стафілокок. Зміна збудників – у 40-80% (реінфекція), у частини – зміна форм мікроорганізмів (L-форми, мікоплазми). РЕНОПАРЕНХІМАТОЗНА АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ ХРОНІЧНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ Морфологія ГПН: серозний, гнійний (вогнищевий, дифузний, абсцедуючий), з мезенхімальною реакцією; Морфологія ХПН: нирки зменшені, в інтерстиції склероз з інфільтрацією лімфоїдно-гістіоцитарними елементами, атрофією епітелію канальців з розширенням їх просвіту й заповненням білковими циліндрами. ЕМД: згрубіння базальних мембран канальців та збиральних трубок, електронно-щільні депозити у мембранах клітин. Клініка ХПН частіше є наслідком перенесеного ГПН. Про ХПН кажуть, коли упродовж 3 місяців не настає одужання після ГПН. Може бути й первинно-хронічний ПН. У 75% хворих ХПН є двобічним. Симптоми: субфебрильна або фебрильна температура, лихоманка, кволість, біль у попереку, поліурія або олігоурія, дизурія, полакіурія, позитивний с-м Пастернацького. АГ є у 45-60% хворих на ХПН – 180/110-220/140 мм.рт.ст., ГЛШ, гіпертонічна ретинопатія (погіршення зору), напади стенокардії, гіпертензивні кардіальні кризи, мозкові інсульти. РЕНОПАРЕНХІМАТОЗНА АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ ХРОНІЧНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ Лабораторні ознаки: лейкоцитурія (від 10-20 до 50-100 в п/з), бактеріурія (низька – до 20.000 тис. в 1 мл, критична – 20-100.000 тис. в 1 мл, справжня - ≥100.000 тис. в 1 мл), протеїнурія (не більше 1г/л), активні лейкоцити, в пробі Штернгаймера-Мальбіна бліді розбухлі лейкоцити, які не фарбуються сафроніном з броунівським рухом гранул; гіпостенурія. В пробі за Нечипоренком – в 1 мл сечі кількість лейкоцитів ›2  103, еритроцитів – до 1  103. Парціальні показники функції нирок: сповільнення клубочкової фільтрації (норма - 80-120 мл/хв),  в крові креатиніну (› 0,06-0,132 ммоль/л), сечовини (› 2,5-8,33 ммоль/л), метаболічний ацидоз. Rtg-екскреторна урографія = спазм, подовження, розширення чашечок, порушення їх тонуса, деформація мисок, с-м Ходсона (зменшення товщини паренхіми нирок на полюсах порівняно з товщиною у середній частині). УЗ-дослідження: деформація, розширення порожнин чашечно-мискової системи, стоншення паренхіми нирок. РЕНОПАРЕНХІМАТОЗНА АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ ХРОНІЧНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ Лікування. Антибактеріальна терапія. ранній початок достатня тривалість (не менше 4-6 тижнів) оптимальні дози відповідність чутливості мікрофлори сечі до антибіотика. Напівсинтетичні пеніциліни: оксациліни, ампіцилін, метицилін, амоксицилін; Цефалоспорини: II-III покоління (клафоран); Фторхінолони – абактал, ципрофлоксацин, ципробай; Аміноглікозиди (амікацин); Нітрофурани (фурадонін, фунгін, фуразолідон) -100-150 мг  3-4 рази на добу, 8-10 днів; Похідні налідиксової кислоти: невіграмон (100 мг  4 рази на добу); 8-оксихіноліни: нітроксолін (5-НОК) - 100 мг  4 рази на добу, курси 10-14 днів щомісяця упродовж 6-12 міс.; Сульфаніламіди – бісептол (бактрим, септрин) – 480 мг, 2 табл. 2 рази/добу, 5-14 днів. Активна антигіпертензивна терапія.